Gaggenau

Подорож як
місце призначення.

В одному з віддалених куточків передмістя північного Лондона є два
дизайнери, Тім Сімпсон і Сара ван Гамерен, які у своїй студії "Glithero"
створюють дивовижні меблі, вироби й інсталяції.

У студії "Glithero" ви знайдете такі речі, як, наприклад, паперові літаки, зібрані за допомогою механізму для складання конвертів, або шарфи, зіткані з використанням ткацького верстата й органної музики на перфокартах. Усі меблі із серії "Les French Furniture" — журнальні столики, полиці — виготовлено спочатку з бамбука й воску, а потім покрито бронзою. У колекції "Blueware" вони використали традиційну технологію світлокопіювання, щоб отримати китайські біло-сині візерунки, які нагадують класичний стиль "Wedgwood Jasperware". Сімпсон пояснює: "Ми спресовуємо трави, висушуємо їх, потім акуратно наносимо на чисті вази й плитки, оброблені світлочутливими хімічними препаратами. Ці препарати стають синіми під ультрафіолетовим світлом, а коли знімаються листя трав, залишаються білі відбитки". У студії "Glithero" зараз у великих скляних контейнерах зберігаються сотні трав. Вони також придумали спеціальну машину, яка виконує функції темної кімнати, де "вази прокручуються як м’ясо для шаурми”.

Це ще доволі простий проект у порівнянні з інсталяцією "Poured Bar" ("Залита стійка") у танцювальному залі лондонського готелю Corinthia Hotel. Сімпсон і ван Гамерен, з кількома помічниками, залили у форми довжиною 6 метрів шари швидкотужавіючого бетону різних відтінків синього кольору. Коли кожний шар затвердів, його перевернули та підняли на дерев’яну основу. Результатом стала комбінація відполірованих синіх шарів, яка слугувала тимчасовою розкладною стійкою на вечірці з приводу вручення нагород Bafta Award 2011 і на показах моди London Fashion Week.

Не менш дивовижною є інсталяція "Burn Burn Burn" ("Гори гори гори"), на яку дизайнерів надихнув відомий танець на селі Фреда Астера. Полум’я повільно рухається по займистій фарбі вдовж стіни, танцює на підлозі, підіймається на стільці, потім сходить униз по ніжках стола, залишаючи за собою обвуглений слід. "Ідея полягала в тому, щоб створити відчуття живої події на великих заходах, наприклад весіллі чи похоронах," — пояснює Сара ван Гамерен. Вона вигадала це в себе на кухні, потім за допомогою хіміка зробила потрібну фарбу. За словами Сари, текстура фарби схожа на шовковий трафарет і їй можна надати будь-якого кольору.

Як і в більшості інших проектів студії, процес виконання "Poured Bar" і "Burn Burn Burn" було акуратно поставлено й знято на відео. Здається, у студії Glithero не зважають на границі й обмеження. На перший погляд, це мистецтво заради мистецтва, але кожний проект, незалежно від масштабу, має важливий смисл. Процес виконання всіх проектів записується від самого початку, коли ще нічого немає. Як кажуть у Glithero, "подорож є водночас і місцем призначення, і нагородою".

"Burn Burn Burn": полум’я повільно рухається вдовж стіни, танцює на підлозі, підіймається на стільці, потім сходить униз по ніжках стола, зв’язуючи між собою всі ці предмети в єдиний образ. Сара ван Гамерен створила займисту фарбу в себе на кухні.

"Для нас сам процес не менш важливий, ніж кінцевий результат," — зазначає Тім Сімпсон. Тім народився в 1982 році в місті Свіндон на південному заході Англії. Сара ван Гамерен, 1981-го року народження, приїхала з міста Утрехт у Нідерландах. Вони познайомилися в 2005 році під час навчання проектуванню виробів у Королівському коледжі мистецтв. Серед студентських проектів Сімпсона був набір монетних телескопів, які створювали абсолютно новий погляд на міські пейзажі. Ван Гамерен, тим часом, працювала над дипломною роботою під назвою "The Big Dipper". Це був механізм, який виготовляв свічі для канделябрів зануренням ґнотів у чани з розплавленим воском. У проект було вкладено певний смисл із точки зору як процесу, так і результату, адже він показував повний життєвий цикл свічок — задум, розплавлення, згасання.

"Ми зрозуміли, що маємо багато спільного, — каже Тім. — Нам обом було цікаво досліджувати питання масового виробництва, споживання та стихійної естетики." Спільні інтереси перейшли в особисті та творчі стосунки. У 2008 році вони відкрили свою студію. (Glithero — це дівоче прізвище матері Тіма.) І написали маніфест "Miracle Machines and the Lost Industries" ("Дивовижні машини та втрачені ремесла"), присвячений стосункам між людьми й машинами. Цей маніфест закликає до розвитку, критики та поглиблення смислу дизайнерської роботи. Ось цитата з нього: "Що більше ми знаємо про способи виробництва, то менше потрапляємо під контроль промислових концернів, єдина ціль яких — вигода. Якщо зрозуміти й пояснити для себе якийсь об’єкт, він стає більш реальним і корисним. А якщо ми можемо зв’язати з ним глибоку емоцію, він стає по-справжньому цінним".

Тім Сімпсон і Сара ван Гамерен познайомилися в Королівському коледжі мистецтв, у 2008 році заснували студію "Glithero" і стали парою.

За задумом засновників "Glithero", такий одухотворений підхід до дизайну допоможе створити міцний взаємозв’язок між людиною, машиною та конструктором. Тім Сімпсон зазначає: "Ми хочемо привернути увагу до відповідальності. Якщо ви розумієте суть роботи — як виникла ідея, як її втілили в життя, що вона означає — усе буде сприйматися зовсім по-іншому".

Текст: Джозефін Грівер

www.glithero.com

Колекція "Blueware": трави наносяться на чисті вази й плитки, оброблені світлочутливими хімічними препаратами, які стають синіми під ультрафіолетовим світлом.

Більше інформації: Дизайн і культура

  • Подорож як місце призначення.

    Додатково
  • Живописні ідеї для сучасної скандинавської кухні.

    Додатково
  • Поезія для стін.

    Додатково
  • У яскравому полум’ї.

    Ще
  • Мистецтво, створене руками

    Ще
  • Нове мистецтво
    для підлоги

    Ще
  • Світло — це
    якість життя.

    Ще
  • Дизайнер
    із власним стилем.

    Ще
  • Ті, що граються
    зі світлом.

    Ще
  • Коли дизайн
    перетворюється на магію.

    Ще
  • Усе
    сяє.

    Ще
  • Благородне походження
    зобов’язує.

    Ще
  • Суворий
    пуризм.

    Ще
Назад 1 13 Вперед